Христос – наш мир (вівторок ХХІХ тижня Звичайного періоду)

ABU DIS, WEST BANK – AUGUST 6. A graffiti made by the graffiti artist Banksy is seen on Israel’s highly controversial West Bank barrier in Abu Dis on August 6, 2005. Banksy has made a name for himself with provocative images stencilled around the streets of London.On his recent trip to the Palestinian territories he has created nine of his images on Israel’s highly controversial West Bank barrier. (Photo by Marco Di Lauro/Getty Images)

Брати! Ви того часу були без Христа, відчужені від громади Ізраїля, далекі від завітів обітниці, позбавлені надії і без Бога на світі. А тепер, в Христі Ісусі, ви, які колись були далекими, стали близькими кров’ю Христа. Адже Він – наш мир, котрий зробив з двох одне, зруйнував у своєму тілі перегороджувальну стіну – ворожнечу, усунувши Закон заповідей в навчаннях, аби з двох створити в самому собі одну нову людину, встановити мир і в одному тілі хрестом примирити обох з Богом, знищивши в самому собі ворожнечу.

Прийшовши, Він благовістив мир вам, які були далекі, і мир тим, хто близько; так що через Нього обоє маємо доступ до Отця в одному Духові. Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на фундаменті апостолів і пророків, де наріжним каменем є сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в якому й ви разом будуєтеся в Божу оселю у Духові.

Еф 2,12-22

Це послання потрібно читати повільно, розжовуючи слова й думки апостола, щоби Боже Слово розкрило свій смак. Павло споглядає, як у Церкві поєднуються в одне ціле Ізраїль – народ Завіту – та язичники. Кров Христа, Його Хрест знищує ворожнечу, що мов та стіна розділяла людей. Натяк на ту відгородку, що стояла в єрусалимському храмі між притвором юдеїв та притвором язичників, що не мали прямого доступу до храму, а отже й до Бога. Відтепер доступ відкрито, без жодних перешкод.

Святий Павло говорить про новий храм, відкритий для всіх. У ньому наріжний камінь це Ісус Христос, фундамент – апостоли і пророки. І він ще будується, зростає. Тобто є певна динаміка, розвиток. Якщо думаємо, що ми – як Церква, або як окремі люди – вже збудовані і завершені, то це не так: Церква постійно зростає, будується. Фундаменти мають бути на місці, як і наріжний камінь, а вверх будуємо постійно, без зупинку.

А найчастіше вжите слово у нашому уривку це “мир”: Ісус приніс мир у цій новій будівлі, у Церкві. Якщо ми в Христі, в Його Тілі й будівлі, то маємо прямий доступ – всі разом – до цієї великої благодаті, яку в наш час особливо цінимо. Нехай це стане дійсністю в житті кожного християнина і всієї Церкви!