Надзвичайні благодаті в Церкві (понеділок ХХІХ тижня Звичайного періоду)

Брати! Вас, котрі були мертвими через ваші переступи й гріхи, в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, йдучи за князем, який панує в повітрі, за духом, що тепер діє в синах непокори.

Між ними всі ми колись жили в пожадливостях нашого тіла, виконуючи волю тіла та думок, були від природи, як і інші, дітьми гніву, але Бог, який є багатий на милість, через велику свою любов, якою нас полюбив, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, – і воскресив нас разом з Ним, і в Христі Ісусі посадив разом на небесах, щоб у доброті до нас у Христі Ісусі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство своєї благодаті.

Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився. Тому що ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них ходили.

Еф 2,1-10

Апостол, після вступного опису неземної природи Церкви, звертає свій погляд в минуле християн: це минуле наповне подихом смерті. Вислів про князя світу, який панує в повітрі, пластично створює образ смертоносної атмосфери, якою дихається у світі, поза Церквою. Але Хтось захотів вирвати нас із мороку смерті.

Ініціатива Бога продиктована любов’ю, великою любов’ю. Святий Павло триччі в одному реченні взиває частку “сюн” – “спів-“: “спів-оживив”, “спів-воскресив”, “спів-посадив на небесах” з Ісусом. І ця співучасть у долі Христа, Голови Церкви, вже здійснилася, вже є. Надприродне життя, тобто Боже життя, вже є наділом віруючих. А ще більше нас чекає у майбутньому: “щоб у доброті до нас у Христі Ісусі в майбутніх віках показати надзвичайно велике багатство своєї благодаті”.

Церква як місце життя і росту в благодаті!