Увага! Бог!

(середа ХVІІ тижня Звичайного періоду)

І сталось, як сходив Мойсей із Синай-гори, а обидві таблиці Свідоцтва були в руці його, як сходив з гори, не знав він, що променіє шкіра його обличчя, внаслідок розмови з Господом. Бачили Аарон і всі сини Ізраїля Мойсея, аж ось шкіра його обличчя променіє; і боялися вони приступити до нього. Та Мойсей покликав їх. Тоді Аарон і всі старшини громади повернулись до нього, й він розмовляв з ними. А потім приступили й усі сини Ізраїля; і заповідав він їм усе, про що говорив йому Господь на Синай-горі. Скінчивши ж говорити з ними, закривав він лице собі покривалом.
Як же приходив Мойсей перед обличчя Господа, щоб розмовляти з Ним, здіймав покривало, аж поки не виходив; а як виходив, оповідав синам Ізраїля, що було наказано йому. Сини Ізраїля бачили обличчя Мойсея, що сяяла шкіра Мойсеєвого обличчя; і спускав він знову покривало на лице собі, поки не входив розмовляти з Господом.

Вих 34,29-35

Мойсей перебував з Богом 40 днів на горі Синай, а коли сходить, його обличчя світиться. Він цього не зауважив, це побачив його народ. Що перебування з Богом змінює, навіть фізично.

Протягом останніх двох неділь ми чули Євангелії про це саме. Спочатку про Марту та Марію, коли Марія обрала кращу частку, бо вміла слухати, просто бути біля Ісуса. Минулої неділі Ісус навчив своїх апостолів молитви “Отче наш” та дав кілька порад про саму молитву.

Кожна молитва це зустріч з Отцем. Де ми не лише маємо щось говорити. Іноді треба просто закрити рот і послухати, як Марія. Іноді треба говорити в тому духові, як нас навчив Ісус. Завжди маємо дати себе опромінити. Маємо набратися того світла, яке походить від Бога. Можемо цього й не зауважити. Головне, щоб це побачили інші.