У-Бога людина

22 грудня

Тими днями Анна, відлучивши Самуїла від груді, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.
І було заколено бичка, а хлопця приведено до Елі, і Анна сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, мій пане, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа. Про це хлоп’ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в Нього. За те ж я й віддаю його Господу: по весь свій вік буде відданий Го- споду!»
І поклонилися там Господу.

1Сам 1,24-28

Перше читання та Євангеліє пов’язані між собою: “Величає душа моя Господа” це те саме, що “я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в Нього. За те ж я й віддаю його Господу“. Для святого Франциска Ассизського це одна з головних думок його життя – все походить від Бога, належить Йому, тому брат має жити без нічого на власність (тобто в убогості). А те, що отримав, він має повернути Господу, щоб не окрадати Бога з Його власності. Повернути можна – 1. прикладом життя; 2. словом. Словом це подякую, проголошенням Божих благодатей і прославою. Про це останнє хочу сказати більше.

Прославлення це не подяка, це щось інше. Це захоплення, подив тим, що Бог робить і ким Він є – в собі і для створінь. Саме так робить Марія – прославляє, бо бачить, ЩО вчинив з нею Господь, ЯКИЙ Він! Подібні слова являються віддаванням Господу те, що Йому належить. Як Анна віддає Богу отриманий дар – свою дитину, Самуїла.

Господи Ісусе Христе, прославляю Тебе за Твоє народження! Все добро належить Тобі – віддаю Тобі себе і прославляю Тебе, бо Ти добро, єдине добро, найвище добро!

Молитви прослави святого Франциска з Ассізі: прославлення Найвищого Бога; прославлення на кожну годину; заохочення до прославлення Бога.

;