Будувати себе, наповнюючи Христом (четвер ХХІХ тижня Звичайного періоду)

Брати! Я схиляюсь на свої коліна перед Отцем, від якого має ім’я кожне батьківство на небесах і на землі, щоби за багатством своєї слави Він дав вам через свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру Христос оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені й засновані на любові, разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою.

А Тому, хто силою, яка діє в нас, може зробити значно більше всього, що ми просимо або думаємо, – Йому слава в Церкві й у Христі Ісусі на всі покоління і навіки-віків, амінь!

Еф 3, 14-21

В Посланнях Павла часто знаходимо такі довгі речення, які потрібно розбивати на частини, аби встановити логічні зв’язки між частинами цього речення. Як на початку листа, так і на завершення першої частини послання, апостол молиться і дякує Богу за щедрі дари. Про що просить Павло?

По-перше, про зміцнення Духом внутрішньої людини. По-друге, щоб Христос оселився в серцях християн. По-третє, щоб ми були наповнені всякою Божою повнотою. Останнє прохання випливає з двох попередніх. Святий Павло зосереджується на внутрішній поступовій зміні віруючого. Віра це не лише зовнішнє прощення та зовнішні дії. Це передусім внутрішній зріст, те поступове будування самого себе, наповнення себе Христом, аби залишалося менше власного “я” і більше Ісуса. Це і є та “Божа повнота”, про яку говорить апостол наприкінці.

Надіюсь, що святий Павло не перестає молитися за нас і зараз. А я маю будувати своє духовне життя, мати план будови свого життя. Який крок маю зробити сьогодні?