Катастрофа (п’ятниця ХІІ тижня Звичайного періоду)

Г. Доре, Навуходоносор вбиває синів Седекії, 1866 р.

 

На дев’ятому році царювання Седекії, на десятому місяці, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, вавилонський цар, з усім своїм військом проти Єрусалима, отаборився проти нього й оточив його насипом. І отак місто було в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.
А на дев’ятий день четвертого місяця голод у місті став сильний, і простолюддя не мало що їсти. Тоді зроблено пролом у місті, і цар з усіма військовими утік уночі через ворота між двома мурами, що коло царського саду, – халдеї ж були навкруги міста, – та й пустився аравійською дорогою, але халдейське військо погналося за царем і наздогнало його в єрихонській долині, а його військо розбіглося геть від нього.
Халдеї упіймали царя й повели його до вавилонського царя у Рівлу, а цей вирік над ним засуд. Він повелів убити синів Седекії на його очах, самому ж Седекії виколов очі, закував у кайдани й відвів у Вавилон.
На п’ятому місяці, сьомого дня місяця, – це було на дев’ятнадцятому році Навуходоносора, вавилонського царя, прибув у Єрусалим Невузардан, начальник охорони, слуга вавилонського царя, та й спалив Господній храм і царський палац, усі будинки в Єрусалимі, усі, які були більші, пустив димом.
Халдейське військо, яке було під начальником охорони, зруйнувало мури навкруги Єрусалиму. Решту людей, які залишилися в місті, утікачів, які перекинулись до вавилонського царя, і решту простих людей вивів Невузардан, начальник охорони. А з бідних людей краю начальник охорони лишив трохи, щоб обробляли виноградники й поля.

2Цар 25,1-12

Сьогодні урочистість, що має свої власні читання, але пропоную вам завершити слухання уривків з Другої книги Царів – це останній фрагмент, що читається під час Літургії.

Печальне завершення історії. 587 рік до Різдва Христового – єрусалимський храм, побудований Соломоном, спалено, стіни міста зруйновано, саме місто спалене, населення переселене, цар Седекія жорстоко покараний. Народна катастрофа.

Ми дійсно думаємо, що Господу цінніша якась держава чи земля у порівнянні з Його народом? Бог цікавиться більше духовним благом свого народу чи існуванням якогось міста і храму? Важко засвоїти уроки минулого? Якщо не сприймаються спокійні заклики до навернення, Бог може дозволити і важчі засоби.