Попередження (четвер ХІІ тижня Звичайного періоду)

 

Було Йоахинові вісімнадцять років, як став царем, і царював він три місяці в Єрусалимі. Мати його, дочка Елнатана, з Єрусалима, звалась Нехушта. Він чинив те, що Господу було не до вподоби, цілком, як чинив його батько.
Того часу слуги Навуходоносора, вавилонського царя, двигнулися на Єрусалим, і взяли місто в облогу. Навуходоносор, вавилонський цар, теж рушив проти міста, тим часом, як слуги його облягали. Тоді Йоахин, юдейський цар, вийшов до вавилонського царя, сам він і мати його, і слуги його, і князі його, і скопці його, і вавилонський цар узяв їх, на восьмому році свого царювання. Забрав він усі скарби Господнього храму, і скарби царського палацу, розбив увесь золотий посуд, що його зробив Соломон, ізраїльський цар, для Господньої святині, – як прорік був Господь. Він забрав увесь Єрусалим у полон, усіх князів, усіх заможних – десять тисяч, усіх майстрів і слюсарів. Зостались лише прості, вбогі селяни.
Він відвів Йоахина у Вавилон, цареву матір та царевих жінок і його скопців і значних землі також забрав з Єрусалима у Вавилон у полон. Забрав також вавилонський цар усіх видатних – сім тисяч, майстрів і слюсарів – тисячу, усіх здатних до війни, і відвів їх вавилонський цар у Вавилон у неволю. Замість Йоахина вавилонський цар зробив царем Маттанію, його дядька, і перемінив його ім’я на Седекію.

2Цар 24,8-17

Перший дзвіночок для Юдеї, перша хвиля депортації. Доля підкорених торкнулася не лише північне царство, ось це саме тепер відчувають жителі південного царства. На чужину йдуть десятки тисяч. Хто з них повернеться до рідного краю?

На цей раз єрусалимський храм залишається цілим, але з нього забирають все дорогоцінне: скарби, золотий посуд. Як пише автор: “як прорік був Господь”. Тут не говориться про якесь конкретне пророцтво, але цікавий сам факт – Бога не цікавлять багатства чи золотий посуд, Він не прив’язаний навіть до самого храму. Господу дорогоцінний народ, люди, їхнє благо. Коштовності можуть пропасти, не вони найцінніші. Бог попереджає – ще є шанс уникнути гіршого.

Що цінне для мене в житті? у відношенні з Богом? Чи вмію приймати попереджувальні знаки? Чи не ціную Божі дари більше, ніж самого Бога?