Забутий клад (середа ХІІ тижня Звичайного періоду)

 

Тими днями первосвященик Хілкія сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу Закону в Господньому храмі». І подав Хілкія Шафанові книгу, і той читав її.
Потім повернувся писар Шафан до царя й доніс йому про справу, кажучи: «Слуги твої зібрали гроші, що знайшлись у храмі, і передали їх наглядачам робітників, що при Господньому храмі». Далі писар Шафан оповів цареві: «Священик Хілкія дав мені книгу». І Шафан читав її перед царем.
Почувши слова книги Закону, цар роздер на собі одежу. І повелів він священикові Хілкії, Ахікамові, синові Шафана, Ахборові, синові Міхаї, писареві Шафанові й Асаї, царському урядовцеві: «Йдіть, спитайте Господа за мене й за народ і за всю Юдею щодо слів цієї книги, що знайдено, бо великий має бути гнів Господній, що запалав на нас за те, що батьки наші не слухали слів цієї книги й не робили усього того, що там написано для нас».
Тоді цар послав скликати до себе всіх старших юдейських і єрусалимських. І піднявся цар у Господній храм, а з ним всі юдейські мужі й усі єрусалимські мешканці, й священики, й пророки, й увесь народ, від малого до великого, і прочитав слухачам всі слова книги союзу, що знайдено в Господньому храмі.
Цар став на підвищенні й уклав союз перед обличчям Господа, зобов’язуючись ходити слідом за Господом і пильнувати Його заповіді, Його накази і Його установи з усього серця й з усієї душі, виконувати слова союзу, записані у цій книзі. А весь народ прийняв союз.

2Цар 22,8-13; 23,1-3

Останні світлі часи в історії Юдеї, південного царства. Останній світлий цар – Йосія. Сьогоднішнє читання описує цікаву подію, що стане поштовхом до подальших реформ: віднайдення книги Закону.

Наскільки символічні певні деталі в цій розповіді! Писар приходить до царя і перше, про що він говорить, це знайдені в храмі гроші… А потім додає коротко про віднайдену книгу. Він навіть не говорить, що це сувій Закону, як йому сказав був раніше первосвященик. Увага писаря більше зосереджена на грошах.

Писар читає сувій і почуте вражає царя: він роздирає на собі одяг. Як це дивно – а що, в храмі не знали цього Закону? Що там відбувалося, якщо найголовніші приписи забулися? В тексті, що слідує за цими подіями, сказано, яка ситуація була в єрусалимському храмі, як цар був змушений зробити конкретну чистку, аби знову повернути храм до служіння Богу. А зараз він скликає увесь народ, разом читають Боже Слово і відновлюють союз із Богом. Слово влучило у серце.

Не треба дивуватися цьому стану речей. А в нашому житті де Слово Боже? Чи воно теж десь не загублене, забуте, припале грубим шаром пилу? Чи не дбаємо і говоримо більше про гроші? Чи храм мого серця не став складом непотребу та ідолів? Можливо, і нам треба навести порядок у своєму храмі!