За горизонт! (понеділок 8 тижня Звичайного періоду)

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який зі свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, – для вас, котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час.
З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю, досягаючи мети вашої віри – спасіння душ!

1Пт 1,3-9

Сьогодні розпочинаємо слухати й вчитися у класі святого Петра, поглибимо його перше послання.

Люблю спостерігати заходи, а особливо сходи сонця. Коли спочатку одна частинка горизонту починає роз’яснятися, червоніти, жовтіти, а потім поступово з’являється саме сонце. Тоді на нього ще можна дивитися. Те сонце, що – єдине – знає, що там, за горизонтом.

Святий Петро розпочинає лист з опису горизонту: віруючі в Христі покликані до живої надії, до спадщини нетлінної, непорочної, нев’янучої, тобто вічної. Відразу окреслює мету нашої віри, а нею є вічність. Лише в перспективі вічності можна зрозуміти одну із головних тем послання – життя християн посеред страждань у цьому світі. Хто не в змозі подивитися ЗА земний горизонт, не в стані дати сенс і власному існуванню.

Важливо пам’ятати про покликання до вічності. Зосереджуючись на житті, на земному, втрачаємо відчуття вічності. Втрачаємо красу. Горизонт часу вже зажеврів прекрасними кольорами після Воскресіння Ісуса. Дивімось за горизонт!