Вівторок 5 тижня Великого Посту

Тими днями юдеї рушили від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі, і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: «Для чого вивели ви нас із Єгипту, – щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб вже набрид нам!»
Тоді Господь наслав на людей вогненних зміїв, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас зміїв». І Мойсей помолився за народ.
Господь же мовив до Мойсея: «Зроби собі вогненного змія й повісь його на стовпі, а як укусить когось змій, то він погляне на нього й залишиться живий».
І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусав змій, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.

Чис 21,4-9

Важкий шлях виходу з Єгипетської неволі – спогади про минуле (вибіркові, однак) ваблять повернутися назад; майбутнє непевне, а тому викликає страх; а манна (той легенький хліб) вже приївся, набрид…

Мойсей молиться, а потім Бог ще каже додатково зробити мідяного змія і повісити його на жердині. Кожен укушений мав подивитися на цей знак і цього вистачало, аби залишитися живим.

Вираз “підупали на дусі” можна перекласти по іншому: “подих народу став коротким” або “їхня душа зменшилася”. Звідси – малодушність. Карликова душа…

Погляд на образ мідяного змія і, напевно, молитва Мойсея зцілювали і спасали від смерті, лікували тіло й душу. Погляд і молитва збільшували душу.

Ісус, піднесений на хресті, зцілює наші душі, якщо на Нього дивимося. Минуле, теперішнє, майбутнє можуть стати пасткою. Наше зцілення – у погляді на Розп’ятого і молитва. Щоб наша душа не зменшилась, а навпаки – задихала на повні груди довіри та любові.