Субота 4 тижня Великого Посту

Ти, Господи, об’явив мені, і я знаю:
тоді Ти показав мені їхні інтриги.
А я – немов смиренне ягнятко,
яке ведуть на заріз, –
а я й не відав,
що вони лихі думки замислили супроти мене:
«Зрубаймо дерево у повній силі
й вирвімо його з землі живих,
щоб ім’я його не згадувалося вже більше!»
Ти ж, Господи Сил,
що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце,
дай мені побачити Твою відплату їм,
бо я виявив Тобі мою справу.

Єр 11,18-20

Єремія вперше ділиться своїми внутрішніми переживаннями, пов’язаними з його служінням пророка. Він робив те, що йому казав Господь і не підозрював, що його близькі задумали підступний план. Все це – реакція на нього як на пророка Божого. Тому Єремія апелює до Нього: Як же так? Чому? Зроби щось! Пророк взиває до Божої справедливості.

Образ закланного ягняти буде застосований до Ісуса. Він також піде назустріч смерті з повною свідомістю, але скаже: Прости їм, бо не знають, що роблять!

Моменти напруги, страждання, розгубленості, самотності, сумніву… Вірні Богу не застраховані від таких ситуацій. І їх треба переживати з Богом – висказувати, ставити питання, просити. А передусім – наново відкривати, що єдина впевнена основа нашого життя це сам Бог. Не завжди будемо знати як ця ситуація розв’яжеться, до чого приведе, та Бог “судить справедливо, вивідує нутро і серце”. Кожна криза має повернути до єдиної надії та опори – Бога.

Господи, дай мені силу пережити мої кризи і за кожним разом повертатися до Скелі мого спасіння.