Руїна

(середа ХХVІ тижня Звичайного періоду)

У місяці Ніссані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. Я взяв вино та й подав цареві й намагався не бути смутним перед ним.
Але цар промовив до мене: «Чому сумне твоє обличчя? Адже ж ти не хворий. Ніщо інше, як якусь журбу маєш на серці».
Я злякався вельми й сказав цареві: «Нехай цар живе повіки! Як же не бути смутним моєму обличчю, коли місто, де гроби батьків моїх, зруйноване й брами його спалені вогнем!»
І сказав цар до мене: «Чого ж ти просиш?»
Тут я помолився Богові небес і сказав цареві: «Коли цареві до вподоби й коли слуга твій тобі угодний, пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його».
І сказав мені цар із царицею, яка сиділа коло нього: «Скільки триватиме твоя подорож, і коли ти повернешся?» Тож припало до серця цареві послати мене, і я означив йому час.
Далі сказав я цареві: «Коли цареві до вподоби, нехай дадуть мені листи до начальників заріччя, щоб вони мене пропустили, доки не дійду до Юдеї, та й лист до Асафа, царського лісничого, щоб дав мені дерева на колоди для брам у твердині, що при храмі, на міські мури та на дім, в якому буду жити».
І дав мені цар, бо добродійна рука мого Бога була наді мною.

Неєм 2,1-8

Неємія живе при дворі, служить безпосередньо царю. Що йому що треба? Має що на хліб намазати…

А в душі сумує і не може цього приховати, навіть якщо старається. І хвилює його, що його батьківщина лежить в руїні, місто його батьків занепадає. Тому просить про допомогу і сам особисто поїде, аби відновити те, що в його силах.

Небайдужість, правильні пріорітети, що не зводяться до чисто матеріального. І відповідні кроки для виконання своїх мрій.