Вершина

(четвер ХІІІ тижня Звичайного періоду)

Тими днями Бог випробував Авраама. Отож сказав до нього: «Аврааме!»
Той же відповів: «Ось я!»
Бог сказав: «Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення на одній з гір, що її Я тобі вкажу».
Встав Авраам рано-вранці, осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг та Ісаака, сина свого, наколов дров на всепалення і пішов на місце, яке призначив йому Бог. На третій день підвів Авраам свої очі й, побачивши здалека те місце, сказав своїм слугам: «Побудьте тут з ослом, а я з хлоп’ям підемо аж он туди та, поклонившись Богові, повернемося до вас». Тож узяв Авраам дрова всепалення та й поклав на Ісаака, сина свого; сам же взяв у руки вогонь і ніж, і пішли вони обидва разом.
Тоді Ісаак заговорив до Авраама, батька свого, кажучи: «Отче мій!» – а той: «Що тобі, мій сину?»
«Ось» – каже він – «вогонь і дрова; а де ягня на всепалення?»
Авраам же: «Бог передбачить собі ягня на всепалення, мій сину». І йшли вони обидва разом.
Як же прийшли на місце, про яке сказав йому Бог, то спорудив Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши Ісаака, сина свого, поклав його на жертовник, зверху на дровах. Тоді простягнув Авраам свою руку й узяв ножа, щоб принести в жертву сина свого.
Та ангел Господній кликнув до нього з неба і сказав: «Аврааме, Аврааме!»
Той відповів: «Ось я!»
І сказав Бог: «Не простягай руки твоєї на хлопця, не чини йому нічого! Тепер бо знаю, що ти боїшся Бога, що ти не пощадив свого сина, свого єдиного, для Мене».
Авраам підвів очі свої й дивиться: аж ось позаду нього баран, заплутаний у кущах рогами. Пішов Авраам, узяв того барана і приніс його у всепалення замість свого сина. І назвав Авраам те місце: «Господь явився», як то й по сьогодні кажуть: «На горі, де Господь явився».
Ангел же Господній кликнув до Авраама вдруге з неба і сказав: «Клянуся Мною самим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це і не пощадив сина твого, твого єдиного, Я поблагословлю тебе вельми й дуже розмножу твоє потомство, як зорі на небі, і як пісок, що на березі моря. Твої нащадки займуть міста своїх ворогів. У твоєму потомстві благословляться всі народи землі, тому що ти послухав Мого голосу».
Тоді Авраам повернувся до своїх слуг, і вони підвелись та й пішли разом до Версавії. І там у Версавії Авраам оселився.

Бут 22,1-19

Перед нами одна із вершин Старого Завіту. Від такої висоти голова йде обертом. Але й цю вершину треба підкорити, треба зайти на неї. Бо це місце носить назву “на горі, де Господь явився“. Господь об’являє себе на таких висотах. Саме такі вершини наближають до Нього…

Стільки років Авраам чекав на цього сина! Стільки любові у нього в серці до цього сина обітниці! І тут… “Візьми сина твого, твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія-край та й принеси його там у всепалення“.

Бог завжди більший від своїх дарів. Будь-яких дарів, навіть найдорожчих, найулюбленіших, найочікуваніших.