Дивитися

(вівторок ХІІ тижня Звичайного періоду)

Був Аврам вельми багатий на скотину, на срібло й на золото. І в Лота, який ходив з Аврамом, також були вівці, худоба й намети. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. І ото постала сварка між пастухами Аврамового скоту й пастухами Лотового скоту. Жили тоді в краю ханааняни і перізії.
Тож каже Аврам до Лота: «Навіщо та сварка між мною і тобою, між моїми і твоїми пастухами? Та ж ми – брати! Хіба не ввесь край перед тобою? Відлучись, прохаю, від мене. Як ти підеш наліво, я візьму направо, а як ти звернеш праворуч, то я подамся ліворуч».
І звівши очі, уздрів Лот усю долину Йорданську, яка перед тим, як зруйнував Господь Содом та Гомору, була наводнювана, неначе сад Господній, немов єгипетський край, ген аж до Цоару. І вибрав собі Лот усю долину Йорданську й рушив на схід, тож так вони розлучилися один з одним. Аврам осівся в Ханаані, а Лот у містах долини, розкладаючи намети аж до Содому. Люди ж содомські були дуже злі й грішні перед Господом.
Господь сказав Аврамові після того, як Лот відлучився від нього: «Піднеси очі свої та поглянь з місця, де стоїш, на північ і на південь, на схід і на захід; бо всю землю, яку ти бачиш, дам тобі і твоєму потомству навіки. Зроблю твоє потомство, як земний порох; хто зможе злічити земний порох, той і твоє потомство злічить. Отож устань і пройди всю землю, вдовж і вшир, бо Я дам її тобі».
І згорнув Аврам свої намети і прийшов і осівся біля діброви Мамре, що в Хевроні, та й спорудив там жертовник Господу.

Бут 13,2.5-18

Повертаємося до Старого Завіту, до першої книги Біблії – книги Буття. Історія патріархів переповнена окремими епізодами, що – у своїй простоті – показують багатство й важливість щоденності.

У сьогоднішньому уривку зустрічаємо два погляди. Між Аврамом та Лотом стосунки стають напруженими. Тут сумна наука: поки вони були бідними, то вміли жити у згоді…

Аврам старший, міг би своїм авторитетом сам все вирішити. Але він уступає, дає Лоту можливість обрати. І Лот дивиться, але чомусь лише в один бік! Він бачить красу й багатство Йорданської долини, “яка перед тим, як зруйнував Господь Содом та Гомору, була наводнювана, неначе сад Господній, немов єгипетський край“. Здавалось би, слова “неначе сад Господній” вказують на щось добре. Але далі написано “немов єгипетський край“, край неволі. А найстрашніше, що “люди ж содомські були дуже злі й грішні перед Господом“.

А потім погляд Аврама. Це Бог говорить йому, куди дивитися. Вже не в одному напрямку, а навкруги. Погляд Аврама керується Богом, він ширший, глибший і благословенний. Такий погляд приносить добро й майбутнє. Завужений погляд власної вигоди приводить до короткого щастя.