Пусті дороги

(четвер ІІІ тижня Великоднього періоду)

Тими днями Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань і йди на південь, – на шлях, що йде з Єрусалима до Гази; він – пустинний».
Він встав і пішов. І ось муж, – скопець з Ефіопії, – вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на поклоніння в Єрусалим; повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
Дух же сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісниці!» Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: «Чи ти розумієш те, що читаєш?»
Той відказав: «Як же можу я розуміти, коли ніхто не наставить мене?» І попросив Филипа, щоб увійшов і сів біля нього.
А місце із Писання, яке він читав, було: «Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, – Він не відкриває уст своїх. У Його приниженні відмовлено Йому в суді. Хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!»
Обізвався скопець і сказав Филипові: «Благаю тебе, про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?» Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса.
Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І скопець каже: «Ось вода. Що ж забороняє мені охреститися?»
І наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду – Филип і скопець; і він охрестив його. Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і скопець більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів. Филип же опинився в місті Азоті. Проходячи, він благовістив усім містам, аж поки не прийшов до Кесарії.

Діян 8,26-40

Розповідь про охрещення ефіопського високопоставленого скопця розпочинається дивно: “Встань і йди на південь, – на шлях, що йде з Єрусалима до Гази; він – пустинний“. Навіщо йти на пустий шлях? Навіщо йти дорогою, на якій нічого нема? Та Бог знає більше. Несподівану зустріч приготувало Провидіння для Филипа. І те, що здавалося безглуздим й пустим, виявилося наповнене благодаттю.

Ефіопець їде з Єрусалима, з паломництва, де брав участь у поклонінні Богу. Але й він не все розуміє, має ще багато чого засвоїти. Там, на пустинному шляху, зустрічає невипадкову людину, що відкриє йому таємниці Писання та особу Ісуса. А потім дорога приводить їх обох до води. І до відродження у Христі.

Не треба боятися пустих доріг, по котрих, як нам здається, ніхто не ходить. Несподівано можна зустріти когось, хто шукає розуміння. Кожен шлях може привести до відродження, якщо вміти слухати і зустрічатися. Дякуючи іншому можна зустріти Незнайомця, що надає сенс незрозумілому.

Минулорічний коментар тут.