Вдячність

(святого Йосифа, Робітника)

А понад усе – любов; вона – узи досконалості. Нехай панує у ваших серцях мир Христа, до якого ви і були покликані в одному тілі, й будьте вдячні.

І все, що тільки робите, – словом або ділом, – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві.
І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові.

Кол 3,14-15.17.23-24

Сьогодні спомин святого Йосифа і літургія дає можливість прочитати інші читання. Уривок з послання до колосян дуже гарний і насичений – кожен може взяти собі один лише вираз і “жувати” його увесь день, аби підживлювати своє серце й душу.

Ось, наприклад, вираз: “й будьте вдячні“. Його теж можна перекласти: “ставайте вдячними” (від грецького “еухарістос”, від якого теж “євхаристія”). Апостол заохочує християн набувати чесноту вдячності, виховати себе до того, щоб бачити Господні благодаті та вміти за них сказати “дякую” Тому, від кого вони походять.

Святий Йосиф мав за що дякувати? Бог “вкрав” у нього дівчину, все його життя пішло шкереберть і напевно не так, як він мріяв. Але, думаю, він все одно мав за що дякувати.

Можливо, треба себе виховувати до вдячності? Святий Йосифе, навчи мене такої роботи!