Спротив несправедливості

(понеділок V тижня Великого Посту)

Тими днями зібрання засудило Сусанну на смерть.
Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніше, ніж воно стане! Ти знаєш, що на мене вимовлено неправдиве свідчення, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають».
І почув Господь її голос, і як вели її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім’я Даниїл, і цей скрикнув сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
Тоді увесь народ обернувся до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі нерозумні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля! Поверніться назад до суду, бо оці вимовили на неї неправдиве свідчення».
Увесь народ повернувся чимдуж, і старші народу сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старшинства».
Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх один від одного далеко, я їх розсуджу».
Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, які ти раніше накоїв, судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: “Невинного й справедливого не смієш убивати”. Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив разом?»
Той відповів: «Під мастиковим деревом».
А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє».
Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімені Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть перевернула твоє серце! Так ви чинили з дочками Ізраїля, а ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня. Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом?».
Той відповів: «Під дубом».
Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас».
І вигукнули усі збори сильним голосом й благословили Бога, який спасає тих, які надіються на Нього. А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали неправдиве свідчення, і з ними зроблено так, як вони заслуговували за свій злий намір супроти ближнього, – вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.

Дан 13,41в-62

Повна версія читання з книги пророка Даниїла (Дан 13, 1-9. 15-17. 19-30. 33-62) дуже довга, але варто іноді читати такі довгі тексти, тим більше, що розповідь читається як легкий детектив. Тема суддів – справедливих суддів – завжди була актуальною і далі буде актуальною. Спокуса легкої наживи та влади постійно буде схиляти терези правосуддя. Така вже наша людська дійсність. Якщо замовчимо дійсність гріха і його дії в серцях кожної людини, то розчаруємо лише самих себе. Скільки добрих намірів будувало людство, забуваючи про силу зла…

Але були, є і будуть Даниїли, що, довіряючи Богу і натхнені Ним, мають відвагу виступити на захист справедливості. Він відчуває спротив сумління, а тому не може мовчати, бо це було би співучастю у злочині. Виражає незгоду і бере на себе відповідальність довести оману зла. Це не просто слова, а й особиста заангажованість у відновленні правди.

Господи, дай мені духа мудрості й відваги!