Чим підкупити Бога?

(вівторок VIII тижня Звичайного періоду)

Хто закон береже, той приноси множить; хто пильнує заповіді, той мирні жертви приносить. Хто віддячується – все одно що й борошно питльоване жертвує; хто ж милостиню творить – приносить похвальну жертву.
До вподоби Господу, хто від зла відступає; покутна жертва – уникання неправоти.
Не з’являйся перед Господом з порожніми руками, бо все те – заради виконання заповіді. Приносини праведного жертовник ситять, і пахощі їхні до Всевишнього здіймаються. Жертва від праведного мужа приємна, спомин про неї не забувається Господом.
Добрими очима хвали Господа, первоплодів рук твоїх не поменшуй. При всяких приносинах будь веселий обличчям, посвяту десятини вчиняй із радістю.
Воздавай Всевишньому згідно з Його даром – щедро за твоїми власними статками; Господь бо тобі відплатить, поверне тобі всемеро.
Не вчиняй підкупу – його не буде прийнято: не звіряйся на жертву несправедливу, Господь бо – суддя, Він не зважає на особи.

Сир 35,1-12

Мудрець Сирах дає поради щодо різних жертвоприношень, які складав кожен побожний іудей. До зовнішнього дару для Господа необхідно додати відповідну внутрішню поставу серця. Інакше така жертва подібна до підкупу, а Бог не піддається побожній корупції, “Він не зважає на особи“.

Окрім повних рук принеси Господу “добрі очі”, “веселе обличчя”, принось жертву “із радістю”, “щедро”.

Звісно, християни не приносять більше жертву десятини чи з первоплодів, але участь у євхаристійній жертві та все наше християнське життя є жертвою. Тож і до них можна застосувати ці напоумлення Сираха. Чи участь в Месі часто не асоціюється з посними обличчями та поглядом, що пасують більше до цвинтаря, чим до храму? Чи наповнює мене радість, коли наближаюся до Господнього вівтаря? Коли молюся?

Господи, котрий не забуваєш приємної жертви праведного мужа, нехай моє життя буде незабутньою радісною жертвою Тобі!