Ода людині

(субота VII тижня Звичайного періоду)

Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає. Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі. Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.
Страх перед ними вклав Він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством. Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце – щоб розважати.
Розумною наукою Він їх наповнив, – що добре і що зле, вказав Він їм.
Світло вклав Він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич. Хвалитимуть вони Його Ім’я святе, оповідаючи про діл Його велич.
Він їм надав так само й розуміння – закон життя передав їм у спадщину.
Уклав Він із ними вічний союз і навчив їх судів своїх. Очі їхні бачили велич Його слави, а вуха їхні чули величність Його голосу.
Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливості!» – і дав кожному з них заповіді щодо ближнього. Їхні путі перед Ним завжди – від Його очей скритись не можуть.

Сир 17,1-15

Прекрасні слова про людину. Варто прочитати кілька разів цей уривок, щоб велич людської гідності добре закарбувалася у пам’яті. Чого варті слова, що сам Бог дав нам силу, що подібна до Його сили!

Цікаве ствердження пише автор: “Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце – щоб розважати“. Для роздумів Творець дав не лише голову. Розум – ми це добре знаємо – може звести людину до голови, знань, до того, що можна зрозуміти. Сьогодні в людей такі великі голови, а такі малі серця. Серце, почуття, дух виключаються. І тоді втрачаємо гідність. “Світло вклав Він у їхні серця“.

Господи, нехай Твоє світло у моєму серці освітлює всю мою особу!