Мир

(понеділок І тижня Адвенту)

Слово, що його узрів Ісая, син Амоса,
про Юдею і про Єрусалим.
В останні дні станеться,
що гора дому Господнього
буде поставлена на вершині гір
і підійметься понад пагорби,
і стечуться до неї усі народи.
І багато народів піде туди, та й скажуть:
«Ходіть, вийдемо на гору Господню,
в дім Бога Якова,
і Він покаже нам свої дороги,
і будемо ходити Його стежками»;
бо з Сіону закон вийде,
і слово Господнє з Єрусалиму.
І Він судитиме між народами,
буде розсуджувати численні племена;
вони перекують свої мечі на рала,
а списи свої на серпи.
Народ на народ не буде меча підіймати,
і не вчитимуться більше воювати.
Доме Якова, прийдіть,
і будемо ходити в світлі Господнім!

Іс 2,1-5

Розпочинаємо період Адвенту, коли читання не будуть братися по черзі з однієї книги, але з різних книг, бо в центрі уваги знаходиться настрій, думка, і до цього настрою добираються різні читання. А головний настрій – це очікування на Христа: в Його другому об’явленні та у спомині Його народження.

Пророк Ісая – євангеліст Старого Завіту. Сьогоднішній уривок це симфонія надії. Пророк дивиться в майбутнє і каже: оце місто – Єрусалим – яке зараз перебуває під пануванням чужинців і переживає не найщасливіший період свого існування, колись буде преображене. Єрусалим стане містом майбутнього і це майбутнє буде мирне. Бо люди почують і приймуть новий закон та слово Господнє. Коли “будемо ходити в світлі Господнім“, то не лише одне місце, а всі народи зміняться.

Пророцтво здійснюється з приходом Христа. Його проповідь Божого Царства приносить можливість миру. Мир залежить від слухання й сприйняття Слова.

Ісусе, промовляй! Нехай Твоє слово нарешті поламає всі мечі й списи! Наповни серця миром!