Минуле людини (вівторок XXVII тижня Звичайного періоду)

Браття, ви чули про мою поведінку колись у юдействі, про те, як я несамовито гонив Божу Церкву та руйнував її. Я перевищував у юдействі багатьох ровесників з мого роду, бувши запеклим прихильником передань моїх предків.
Та коли Той, хто вибрав мене вже від утроби матері моєї і покликав своєю благодаттю, зволив об’явити в мені Сина Свого, щоб я проповідував Його між поганами, то я негайно, ні з ким не радившись, ані подавшися в Єрусалим до тих, що були апостолами передо мною, пішов в Арабію, а потім знову повернувся в Дамаск. По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п’ятнадцять день. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. Те, що пишу вам, то ось перед Богом, що не обманюю.
Потім пішов у сторони сирійські та кілікійські; на обличчя ж мене не знали Церкви Юдеї, що у Христі. Вони лиш чули, що той, хто колись гонив нас, тепер проповідує ту віру, яку колись руйнував, і прославляли заради мене Бога.

Гал 1,13-24

Святий Павло згадує своє минуле і це минуле переповнене зла: “я несамовито гонив Божу Церкву та спустошував її”. Гріховне минуле, помилки попереднього життя. Вони теж переслідують. Та для апостола це нагода показати надзвичайну дію Божої благодаті, що здатна так радикально змінювати людей. Пам’ять про минуле не зітреш, як не хотілося б забути свої помилки та виправити їх. Однак дивитися на них з перспективи Бога може допомогти прийняти свої вади та наблизитися до Господа.

Павло говорить, що Бог “зволив об’явити в мені Сина Свого”. Іноді перекладається це речення по-іншому: “через мене”. Але в тексті говориться саме “в мені”. Савло зі своїм негарним минулим стає місцем об’явлення Бога. Його життя, його характер, його діяльність являються ілюстрацією того, що може Бог. Через Павла можна торкнутися Божої сили. Це прекрасний приклад для кожного християнина! Бути видимим проявом Божого діяння!

Господи Ісусе, зціли мої спогади про минуле! Пробач мої провини! Хочу бути Твоїм знаряддям у цьому світі!