Доля людини, якою гордиться Бог (понеділок XXVI тижня Звичайного періоду)

Одного дня, коли сини Божі пішли, щоб стати перед Господом, пішов і сатана з ними. Господь спитав сатану: «Звідкіль ти прийшов?» Відповів сатана Господеві й мовив: «Кружляв я по землі й ходив довкола неї». Господь сказав сатані: «А чи звернув ти увагу на слугу Мого Іова? Нема бо на землі нікого, як він, щирого й праведного, богобоязливого й такого, що цурався б зла». Сатана відказав Господеві й промовив: «Хіба даремно Іов боїться Бога? Хіба Ти не огородив його та його дім і все його майно навколо? Ти благословив працю рук його, і стада його ширяться по країні. Та простягни лиш руку Твою і діткнися всього його майна; побачиш, чи не лихословитиме Тебе увічі!» Господь сказав сатані: «Гаразд! Усе, що він має, – у твоїй руці! Тільки на нього самого не простягай руки твоєї». І пішов сатана геть з-перед лиця Господнього.
І сталося однієї днини, як сини та дочки їли й пили вино в домі старшого брата свого, прийшов посланець до Іова й мовив: «Воли були у плузі, а ослиці паслись поблизу них; аж ось кинулись на них савеї й позаймали їх, а слуг мечем повитинали. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це». Ще говорив він, аж ось приходить другий та й каже: «Божий вогонь упав із неба і спалив овець і чабанів, пожер їх. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це». Ще говорив цей, аж надходить інший та й каже: «Халдеї, згуртувавши три ватаги, напали на верблюдів та й позаймали їх, а слуг мечем повитинали. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це». Ще говорив цей, аж приходить інший та й каже: «Сини твої та дочки трапезували й пили вино в домі старшого брата, аж сильний вітер подув з пустині, напер на чотири вугли дому, і дім завалився на дітей, і вони загинули. І врятувавсь лиш я один, щоб сповістити тобі це».
Устав Іов, роздер на собі одежу, обстриг волосся, упав до землі, поклонивсь і мовив: «Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав, Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» У всьому тому не согрішив Іов і не сказав нічого нерозважливого проти Бога.

Іов 1,6-22

Книга Іова – важка й важлива. Говорить про страждання праведника. І робить революцію в розумінні життя.

Сьогодні читаємо вступну сцену цієї драми. Бог гордиться Іовом, Він перший починає говорити про нього і ним хвалитися. Але це не вбереже Іова від випробування!

Сумнів сатани в чому? “Хіба даремно Іов боїться Бога?” Питання цікаве, сумнів, що має право існувати. Чи не сприймаю віру як задобрювання Бога, спроба купити Його доброту та життєвий успіх в багатьох вимірах? Хочу мати інтерес з віри? Має заспокоювати моє “я”?

Питання, яке провіряється життям. І ті, якими Бог гордиться, мають дати свою відповідь не словами.