Убогі перед Богом (субота ХХІ тижня Звичайного періоду)

 

Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих за тілом, небагато сильних, небагато шляхетних.
Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити мудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом.
Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням, щоби збулося написане: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!»

1Кор 1,26-31

Павло від загальної теорії про божевілля хреста переходить до конкретної ситуації християн Корінта. Їхня спільнота являється наглядним доказом саме такої Божої логіки: мало серед них мудрих, сильних, шляхетних. Більшість – немудрі, слабкі, прості. Але це не заважає їм бути духовно багатими та приносити надзвичайні плоди віри. Звідси ствердження: “Жодне тіло (тобто “жодна людина, ніхто”) не може хвалитися (або “гордитися, пишатися”) перед Богом”.

Все отримав я від Бога, всі ті багатства, які апостол згадував на початку послання. Тож перед Господом нема упривілейованих, всі рівні, всі однакові, бо всі – убогі з природи.

Саме це мав на увазі святий Франциск Ассізький, коли говорив про убогість. Все, що маю, в дійсності не моє – від матеріальних речей до добрих справ та поривів душі. Тому маю все повернути справжньому Власнику через подяку і прославлення.

Визнаю, Господи, що Ти – єдине добро, все добро, найвище добро. Дякую Тобі і прославляю за все добро навколо мене і в мені. Нехай все славить Тебе!