“Ти – людина, а не Бог” (вівторок ХХ тижня Звичайного періоду)

Олександр Данилов, Superbia (гординя).

 

Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Промов до тирського князя: Так говорить Господь Бог: За те, що твоє серце несеться вгору, і ти казав: “Я – бог! Я засів на божому престолі серед моря!” – тоді як ти людина, а не Бог, – кладеш твій розум, немов розум Божий; ось ти мудріший від Даниїла, жодна тайна не укрита перед тобою. Твоєю мудрістю й розумом надбав собі багатства, і назбирав у скарбівнях твоїх золота й срібла. Великою мудрістю твоєю і твоїм купецтвом намножив собі багатства, і твоє серце ними запишалося.
За те ось як говорить Господь Бог: Тому, що ти поклав твій розум, немов розум Божий, Я наведу на тебе чужоземців, щонайлютіших з-між народів. Вони добудуть мечі свої проти твоєї мудрості та чвані й опоганять твою вроду. Вони зіпхнуть тебе в яму, і ти помреш смертю полеглих серед моря. Чи й тоді скажеш перед твоїм душогубом: “Я – бог?” Та ж у руці твоїх вбивць ти – людина, а не Бог. Ти смертю необрізанців помреш з руки чужинців, бо Я сказав так».

Єз 28,1-10

Як в багатьох інших пророків, у книзі пророка Єзекиїла ж частина, присвячена іншим народам. Бог являється Господом не лише якогось одного народу чи якоїсь частини землі – Він панує над усіма та всюди. Тому пророк, Божий голос серед людей, звертається і до язичників.

Єзекиїл застерігає царя Тиру та його народ від надмірного покладання надії на свої можливості. Це форма гордині, подібна до гріха Єви та Адама, коли змій намовляв їх стати як Бог. Знаємо, чим завершився той гріх. Але ця спокуса повторюється постійно. Людина хоче стати повністю незалежною, іншими словами стати Богом. Сама все вирішувати, панувати над світом так, як їй здається добре. Розум (читай – наука, знання), багатство, сила, врода створюють ілюзію (все)могутності. Людина і цілі народи заспокоюються у цих благах і забувають про Господа. Нагадування колись прийде і до них.

У період спокою і добробуту не дай, Господи, забути про Тебе. Все, що маю, Ти мені дав. Тобі все повертаю. Дай мені смиренний погляд на себе самого і постійну пам’ять про Тебе, джерело всякого блага.