Коли плакати? (субота ХІІ тижня Звичайного періоду)

Юліус Шнорр фон Карольсфельд, Плач Єремії, 1860 р.

Зруйнував Господь, не пощадив, усі Якова оселі. Він зруйнував у своїм обуренні твердині дочки Юди, повалив їх на землю; царство з його князями збезчестив. Сидять на землі мовчки старі люди дочки Сіону; посипали собі голови порохом, оперезалися вереттям. Схилили голови додолу дівчата єрусалимські.
Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за руїни дочки народу мого, бо діти й немовлята мліють по майданах міських. Просять у матерів своїх: «Де зерно й вино?» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі на материнське лоно.
Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може? Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні.
Їхнє серце до Господа крик підіймає: «О муре, о дочко Сіону! Лий потоком сльози днями й ночами! Не давай собі впину, очей твоїх зіницям не давай спокою! Вставай, голоси уночі з початком кожної сторожі. Вилий наче воду твоє серце перед лицем Господнім. Здійми до Нього твої руки за життя твоїх діток, які мліють з голоду на рогах усіх вулиць».

Плач 2,2.10-14.18-19

Ця книга наповнена болем і жахами. Описи знищення, страждань, безвиході. Катастрофа була болісною. І майбутнє викликало запитання: що чекає наш народ? що буде з цим містом? чи взагалі є майбутнє?

Натхнений автор не боїться вказати на причину трагедії: “Пророки твої бачили для тебе видіння пусті й оманливі; не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути від тебе неволю; вони для тебе віщували пророцтва пусті та облудні”. Беззаконня Ізраїля коренем зла, а зло треба викривати, не ховати, не замовчувати. Говорити приємні вухам речі легше для всіх, але нікого не спасає. Справжні пророки частіше зустрічалися з несприйняттям із-за їхніх непопулярних послань. Бо вказували на необхідність змінюватися, викорінювати зло, слухати Бога.

Чи обов’язково нам затягувати до такого жахливого кінця? Чи причина страждань лише в інших?