Любі! Як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, якщо ви скуштували, що Господь добрий.
Приходячи до Господа – живого Каменя, відкинутого як непридатний людьми, але Богом вибраного, дорогоцінного, і ви самі, немов живе каміння, споруджаєтесь в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, люд придбаний, аби звіщати чудесні діла Того, хто вас покликав із темряви до свого дивовижного світла. Ви колись були «не-народ», а тепер народ Божий; ви колись були «не-помилувані», а тепер ви помилувані.
Улюблені, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних пожадливостей, які воюють проти душі, мати добру поведінку серед язичників, щоби через те, за що вас обмовляють, мов злочинців, побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.1Пт 2,2-5.9-12
Цього року в четвер припадає свято з власними читаннями, але оминути ОСЬ ТАКЕ читання з Послання Петра – грішно!
Апостол оспівує надзвичайний стан християн: “Ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, люд придбаний, аби звіщати чудесні діла Того, хто вас покликав із темряви до свого дивовижного світла”. Це відноситься до кожного охрещеного, до кожного віруючого. Надзвичайна гідність кожного з нас. Ми особливі, ми царі, ми священики, ми святі. Покликання кожного з нас – звіщати ті чудеса, які з нами творить Бог; звіщати світло, в яке нас занурює Господь, якщо ми скуштували який добрий Господь до нас. Священики людства – від імені людей заносити молитви до Бога, від імені Бога промовляти до людей, благовістячи помилування. Царські діти – принци й принцеси. Святі у всьому.
А одночасно “чужинці й мандрівники”. Перше слово по-грецьки звучить як “паройкос”, від якого “парафія, парафіянин”. Хоча й маємо такі визначні титули та гідність, але на землі ми чужинці й мандрівники, бо наше царство не звідси, не тут. І наш погляд скерований за обрій, на “день відвідин” Богом цієї землі.
Думки 