Людина міркує

(субота V Великоднього тижня)

Тими днями прибув Павло до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимотей, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії. Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек.
Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші. Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.
Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії, а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив. Перейшовши через Мисію, вони прибули до Троади.
І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: «Переберися до Македонії, допоможи нам!»
Коли побачив він те видіння, ми відразу почали шукати нагоди, щоб вирушити до Македонії, зробивши висновок, що Бог покликав нас благовістити їм.

Діян 16, 1-10

Група посланців йде і несе листа від старших єрусалимської Церкви. Павло продумав план подорожі, що мала бути відвідуванням існуючих християнських спільнот. І тут – трошки із подивом – читаємо слова: “…Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії… та Дух Ісуса їм не дозволив”. Їм приходиться різко змінювати всі свої плани. Подорож перетворюється на місійну. Павло з товаришами йдуть на нові території. Господь скеровує їх в Македонію – Євангеліє зробить перший крок в Європі.

Людина міркує, а Бог керує. Навіть добрі плани не завжди у Божій волі. Тому може ламати те, що думаємо. Нам би хотілося все мати під контролем, щоб все йшло так, як мені бажається. А життя не так складється. По-іншому ще не значить гірше. Бог відкриває нові можливості, блокуючи наші плани.

Воскреслий Ісусе, керуй моїм шляхом. Навчи бути відкритим на несподіванки кожного дня, аби лише Твоє Слово спасіння  досягало нові території та людей.