Вільні від… Вільні для…

(середа V тижня Великого Посту)

…Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, Він визволить нас, царю, й з твоєї руки, а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонятимемось».

…Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословенний Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, який послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!»

Дан 3,14-20.46-50.91-95

І в Євангелії сьогоднішнього дня (Йн 8,31-42), і в першому читанні звучить одна тема – тема свободи. Троє юнаків стоять перед великим царем і з великою відвагою відповідають на його наказ поклонитися ідолам. Вони вільні від страху, вільні у відповідях, вільні у своїх діях. Вільні не в значенні робити те, що їм забажається.

Зацитую вислів французького філософа Гюстава Тібона:

Людина не є вільною в тій мірі, в якій не залежить від нічого і від нікого: вона вільна в тій мірі, в якій залежить від того, що любить, і є невільником в тій мірі, наскільки залежить від того, що не може кохати. Проблема свободи не ставиться в категоріях незалежності, але любові. Сила нашої любові визначає нашу здатність бути вільними.

Вони були вільними, бо любили Бога понад усе і усіх, навіть понад своє життя, понад страх перед смертю. Вони стали вільними від цього, бо захотіли бути залежними від Бога, якого любили з усього серця, з усього розуму, зі всіх сил. Так само був вільний Ісус.

Якщо хочемо бути вільними – маємо кохати Того, хто нас робить вільними. Тоді не буде жодного страху!