Вступ до книги Псалмів

Псалми – жанр духовної лірики.

Назва

В християнській традиції прийнято називати цю книгу “Книга Псалмів” – ця назва походить з грецької мови, де єврейський термін “мізмор” (рецитатив при супроводі музичного інструмента) було перекладено “псалтеріон”, що означає “грати на струнах”. В 57 псалмів це слово знаходиться на початку окремих Псалмів. Цю назву вживається в Новому Завіті (Лк 20,42; 24,44; Ді 1,20). Рукописи В (Ватиканський кодекс, IV ст.) та А (Олександрійський кодекс, V ст.) вживають цей термін як заголовок для всієї книги.

Єврейська традиція: в юдаїзмі вживається назва “Сефер тегілім”, тобто “Сувій (книга) прославлень”. Така назва зустрічається вже в деяких рукописах Мертвого моря, датованих І ст. до Різдва Христового. Також в Пс 72,20 написано: “Скінчились молитви (тефілла) Давида, сина Єссея”. Грецький переклад тут подає термін “гімни”.

Кількість і порядок

В християнській Біблії нараховується 150 Псалмів. Більшість Псалмів – це окрема літературна одиниця, незалежна від інших. Тому окремі Псалми були написані в різні історичні періоди та належать до різних літературних видів. Окрім 150 Псалмів у цій збірці, в Біблії є ще інші тексти, які можна зарахувати до Псалмів, наприклад: Вих 15,1-18; Втор 32; Суд 5; 1Цар 2,1-11; 2Цар 23,1-7; Іс 12; Йона 2,3-10; книга Плач Єремії і тд.

Юдейська древня традиція говорила про 147 Псалмів, розділяючи по іншому текст (наприклад, Псалми 1 та 2 сприймалися як одне ціле, так само 9 – 10; 42 – 43; 70 – 71; 114 – 115; 117 – 118; 135 – 136). Згідно з Пс 119,164, таке зведення Псалмів до числа 147 має практичне застосування. При такому поділі, вся книга ділиться на 3 частини.

Грецький переклад Псалмів Септуаґінти вводить нумерацію Псалмів, за якою слідує і переклад на латинську мову – Вульґата – що займає особливе місце в традиції Західної Церкви. Нумерація Септуаґінти відходить від нумерації єврейської Біблії, тому треба бути уважними.

Єврейська Біблія	Септуаґінта = Вульґата
1-8	1-8
9/10	9
11-113	10-112
114/115	113
116,1-9	114
116,10-19	115
117-146	116-145
147,1-11	146
147,12-20	147
148-150	148-150

В грецькому тексті є також 151 Псалом (що зустрічається і в рукописах Кумрану), але із приписом, що це додатковий Псалом.

Якщо зустрічається подвійна нумерація, напр. Пс 23 (22), то більше число вказує на нумерацію згідно з єврейської Біблії, а менше – згідно з Септуаґінтою та Вульґатою.

Іноді є теж різниця у нумеруванні віршів (наприклад, у Пс 59).

Поділ книги

Прийнято в християнській традиції ділити книгу Псалмів на 5 частин. Цей поділ робиться на підставі певних формул, що знаходимо в Пс 41,14; 72,18-19; 89,53 та 106,48. Псалми 1-2 і 146-150 творять рамку для цього п’ятичастинного поділу. Про цей поділ говорять Євсевій Кесарійський, Епіфаній Саламінський (IV ст.), а, можливо, і Оріген (ІІІ ст.). Хоча про таку ідею згадується і в юдейському Мідраші Тегіллім: «Мойсей дав ізраїльтянам п’ять книг Тори, а Давид дав ізраїльтянам п’ять книг Псалмів». Юдейська традиція теж зауважила, що Псалми розпочинаються словом “блажен”, тим самим, що Мойсей завершує Тору (“Блажен ти, Ізраїль”; Втор 33,29): «Мойсей благословив Ізраїль словами ‘блажен ти’, а Давид благословив Ізраїль словом ‘блажен’».

Можна теж ділити Псалми з огляду на літературні жанри. Головні типи (є різні спроби поділити по типам, це одна з можливих):

1. Псалми скарги (плач: колективний чи особистий): призивання Бога з описом нещасть, прохання спасти, вираження довіри або вдячності, передбачуючи отримання допомоги. До цього типу належать, наприклад, Псалми 6 та 13.
2. Псалми прохання: початкове прохання з підкресленням власної невинності, центральне прохання з більш розгорнутим описом важкої ситуації, заключні прохання зі зверненням уваги на ворогів та друзів. Приклади: Псалми 5 та 17.
3. Гімни (псалми прославлення): заклик прославляти Бога, причина, сама прослава, завершення. Приклади: Псалми 113 та 117.
4. Подячні псалми: провіщення вдячності, розповідь про визволення, заклик до спільноти приєднатися до подяки. Приклади: Псалми 30, 116.
5. Псалми Сіона: культові гімни, котрі зображують Бога, що знаходиться у храмі на горі Сіоні чи в Єрусалимі та веде звідти боротьбу з хаосом, зі злом. Приклади: Псалми 46; 47; 48; 76.
6. Царські псалми: початково це були Псалми, пов’язані з культовими обрядами (інтронізації, ювілею, вінчання), що розвивають теологію царства. Приклади: Псалми 2, 20-21, 45, 72, 110.
7. Псалми мудрості: це вже не молитва, а роздуми про людське життя, про добро і зло, про праведних і нечестивих, про творіння, про Закон і тд. Приклади: Псалми 1, 49, 73, 112.

Поділ по заголовкам

Багато Псалмів на початку має заголовки, по яких можемо поділити Псалми на кілька груп.

1. “(Псалми) Давида” – такий заголовок має 73 Псалма.

2. “Синам Кораха” – 11 Псалмів.

3. “Асафа” – 12 Псалмів (50; 73-83).

4. Гемана езрахиянина – Псалом 88.

5. Етана езрахиянина – Псалом 89.

6. Пісні висходження – Псалми 120-134 (Псалми паломництва).

7. Пісні без особливого заголовку: наприклад, ті, що розпочинаються словом “славте” чи “дякуйте” (Пс 105; 107 і тд.); що розпочинаються зі слова “алілуя” (Пс 111-113; 135; 146-150 і тд.).

Інші деталі заголовків

У заголовках Псалмів, що напевно були додані пізніше, після створення самих творів, зустрічаємо інші слова чи вирази, які варто пояснити.

“Провідникові хору” – знаходимо у загаловку 55 Псалмів (4 – 6; 8 – 9; 11 – 14; 18 – 22 і тд.) та в Авакума 3,19. В більшості цей вираз вжито у 1 та 2 книзі Псалмів (45 разів). Що означає цей єврейський термін?

В більшості випадків, його пов’язують з особою, що має якусь роль у виконанні Псалма. Більшість біблеїстів перекладає його як “диригенту”, “провідникові хору” чи “начальнику хору”. Іноді скорочується просто до “керівника” чи “провідника”.

Іноді, нав’язуючи до іншого подібного кореня в єврейській мові, але все ще споріднений з “керівник, провідник”, перекладають як “бути видатним”, “відрізнятися”, звідки пішло теж “переможець”. Є така теорія, що це звичай північних колін Ізраїля так називати Псалми, що у південних колін позначалися як “Давида”, тобто що цим переможцем був славнозвісний цар Давид.

Ще одна версія: “тривалість, вічність”. Переклад Септуаґінти пішов саме у цьому напрямку, перекладаючи “до кінця”, “на завершення” (так знаходимо в перекладі о. Р.Турконяка).

Інші перекладають наступним чином: “для виконання на струнах”, тобто струнних інструментах.

Ще інші пов’язують значення цього терміну зі поняттям “сонце”, “світити”, “світло”: коли виконується цей Псалом, то обличчя Бога Ягве починає світитися, випромінювати світло. Бог дає свою благодать молільнику. Тому вираз означав би “для схиляння Бога до милосердя, до блага”.

Як видно, одностайності щодо цього слова нема. Як стверджує один із коментаторів, після довгого списку теорій з прізвищами їх авторів: “Ніхто в дійсності не знає, що означає цей термін. Можливо, що він мав різні значення у різні періоди”.

“Не руйнуй” – ще один термін з титулів деяких Псалмів (57-59; 75), що знаходимо теж в книгах Вих 8,20 (без заперечення) та Втор 9,26. Подібні вислови є теж в Іс 65,8; 1Сам 26,9. Можливий теж переклад “Не дай знищити”, “Ні – знищенню”. Переклад о. Р.Турконяка передає це так: “Не призведи до тління”.

Можливо, це якийсь популярний крилатий вислів, ідіоматичне словосполучення, значення якого нам сьогодні не зрозуміле. Або ж – на думку деяких – це навіть уривок якоїсь популярної древньої пісні, яку всі знали.

“Міхтам” (міктам) – ще одне слово з титулів, яке не завжди перекладають (о. І.Хоменко залишив його без перекладу). Знаходиться в Пс 16; 56 – 60 та в Іс 13,12. Саме паралель з уривком із пророка Ісаї наштовхнула на переклад цього терміну в значенні “золотий”: “Золотий псалом Давидів” (І.Огієнко).

Інша можливість це пов’язання з коренем, що означає “писати, написане”: “написане (в тривалий спосіб)”. Септуаґінта перекладає як “написане на стовпі”. Мається на увазі особливі стовпи – стели (що більше являються плитами, чим стовпами). Тому в древніх Псалтирях Русі вживається слово “столпописаніє” (наприклад, в Острожскій Біблії).

Зазвичай такі написи були коштовними, а тому й важливими. Звідси дехто перекладає “міхтам” як “написане для публічного використання”: Псалом має бути виконаний під час зібрання.

Ще одна цікава гіпотеза, що надихається подібними традиціями сусідніх народів, наступна: ці Псалми належали до збірки молитв, що використовувалися як молитовні листи до Бога, молитви, що писалися.

Ще інші перекладають вираз як “шепотом”, “тихим голосом”. Деякі: “таємне повчання чи молитва”. І, нарешті, “мистецьки опрацьована пісня”.

Sitz im Leben – контекст повстання Псалмів

Для біблеїстів важливо зрозуміти “місце народження” твору, тобто контексту написання Псалма, що говорить теж про намір автора та цілі написання.

Велика частина Псалмів виникла у зв’язку з культом (богослужіння): це привілейоване місце богословських роздумів та молитов. Але також Псалми могли виникнути чи зазнати впливу некультуальних контекстів – написані для культу опісля могли бути опрацьовані в некультуальному контексті, так само написані в некультуальному контексті могли бути достосовані відповідним образом до богослужінь. Такі некультуальні контексти це теологічні школи (пророцькі, мудрості), особисті роздуми окремих людей, середовище царського двору (придворий церемоніал, звичаї).

Авторство

Прийнято приписувати Псалми царю Давиду, хоча текст Псалмів говорить про авторство теж інших людей. Він дійсно вмів грати на музичних інструментах (1Сам 16,18), відганяв злого духа від Саула грою на лірі (1Сам 16,23; 19,9), писав пісні (2Сам 22; 23,1-7). В книгах Хронік, Ездри та Неемії згадується про те, що Давид установив виконувати пісні та гру на музичних інструментах під час богослужінь в храмі. Але в книзі Псалмів не говориться прямо про авторство Давида. На початку 73 Псалмів читаємо “(Псалом) Давида” (найбільше в першій та другій частині псалтиря). Але “Давида” можна зрозуміти по-різному: дехто вбачає тут вказання на авторство; інші – що він присвячений Давиду; ще інші – що в Псалмі говориться про особи чи життя Давида; інші – мається на увазі когось із царської династії Давида. Тому ця тема залишається непростою і сьогодні.